№

Кроки дій

Важливо пам’ятати

На місці екстремальної події

1

Необхідно залишити місце джерела події, по-можливості зберігаючи спокій, допомагаючи в цьому також іншим постраждалим.

Нефахівцям слід уникати надання першої допомоги іншим на місці катастрофи, оскільки вони технічно не можуть переконатися в тому, що небезпеки більше немає. А затримка призведе до того, що рятувати доведеться ще тих, хто затримався допомоги.

2

Вийшовши із зони безпосередньої небезпеки, потрібно надати першу допомогу насамперед собі, потім близьким.

1) Потрібно  оцінити обстановку. За наявності фізичних пошкоджень насамперед необхідно надати долікарську допомогу. У разі серйозних пошкоджень – викликати швидку, накласти пов'язки тощо. Загалом, забезпечити всю ту допомогу, що вимагає, крім психологічної, для того, щоб постраждалі повернулися в безпечний світ - додому, на роботу тощо.

2) Якщо близька вам людина знаходиться в ступорі (зупинений погляд, нерухомість тощо) – не відпускайте її одну.

Обіміть і йдіть додому разом з нею, коментуючи свої дії і плани словами: «Зараз сядемо в таксі, поїдемо додому, я весь час буду з тобою» тощо.

3) Якщо в ступорі знаходиться незнайомець – ви можете йому допомогти, просто підійшовши ближче, взявши за руку, почавши розмовляти: «Хто ви? Чи можу я вам чимось допомогти?»

Можна поплескувати людину по плечу, прикрити чимось теплим, якщо почалося тремтіння, спонукати розмовляти.

Якщо людина плаче – дозвольте їй це зробити – це вираз емоційного афекту, що набагато краще, ніж ступор.

Гострий емоційний шок, у нормі – від 3 до 5 годин з моменту події

Це час неймовірної психічної напруги. Мобілізуються всі психічні резерви особистості, і людині необхідно щось робити, наскільки можна – доцільно: вибиратися з місця події, обстежитися в лікаря, повідомити на роботі про те, що сталося, заспокоювати родичів, тощо.

3

Забезпечити собі майбутню можливість відпочинку, відреагування та відновлення сил

Намагатися насильно «заганяти» людину відпочивати на цьому етапі не потрібно: який вже тут відпочинок, коли тіло тремтить, як дріт під напругою, серце вистрибує з грудей і голова крутиться від хвилювання. Енергію, що піднялася, краще зливати в діяльність, психологічна допомога буде в тому, щоб підказати людині напрямок цієї діяльності.

Психофізіологічна демобілізація, від 1 до 3 діб з моменту події

Це час туги та розгубленості. Накочує відчуття власного безсилля і паніка, виникає питання "За що мені це? Чому саме я?", можлива нудота та блювання, зниження апетиту, тяжкість у голові та забування елементарних речей. Хочеться забитися в нірку і там сидіти, не висовуючись.

4

Забезпечити  людині спокій.

Бути поруч, але з вимагати від людини будь-якої взаємодії. Організувати для неї можливість відпочинку і взяти його всі побутові справи.

Бажаний тактильний контакт – тримати  за руку, частіше і довше обіймати, можна без жодних сів. Якщо це дитина, то необхідно бути готовим до деякого регресу: ті вміння, які в неї вже були засвоєні, можуть кудись пропасти, частіше дитина буде проситися на ручки, і бажано забезпечити їй цю можливість.

Стадія дозволу, від 3 до 12 діб з моменту події

Це час, коли людині здається, що вона повернулася до норми: вона повертається до роботи, активної діяльності тощо.

Однак, у цей період ще зберігається знижений емоційний фон, підвищена стомлюваність, обмеження контактів з оточуючими, зниження емоційного забарвлення мови та уповільненість рухів. Часто з'являються кошмарні сновидіння, у яких людина наново переживає весь жах. До кінця цього періоду з'являється бажання виговоритися, спрямоване зазвичай тих близьких, які були свідками катастрофи.

5

Говорити про те, що сталося, як сталося, і які почуття людина відчула, коли це відбувалося.

Спонукати до емоційних реакцій, а не заспокоювати.

Можна вислухати історію кілька разів, бажано обіймати, гладити по голові та висловлювати своє співчуття іншими тактильними способами.

Злитися і плакати в цій ситуації – нормально: подібне відреагування є природним біологічним механізмом подолання психотравмуючої ситуації.

Уникайте говорити «Не плач, заспокойся!» - краще – «Так, я бачу, як тобі було важко, і твої сльози цілком виправдані».

Стадія відновлення починається приблизно з 12-го дня після події

Час, коли людина справді повертається до нормального стану за об'єктивними спостереженнями.

6

Уважно стежити за самопочуттям протягом місяця після небезпечної події.

Забезпечити режим сну, харчування та відпочинку

Повертається емоційне забарвлення мовлення та мімічних реакцій, сновидіння перестають бути кошмарними, повертається здатність радіти та жартувати, активізується міжособистісне спілкування.

Стан тіла стабілізується: припиняються незвичні головні болі, повертається повноцінний апетит, відсутня нудота, зменшується втома та інші астенічні прояви.

7

Звернутися до фахівця, якщо протягом місяця стан людини не прийшов до норми

Якщо відновлення з якихось причин відбулося не повністю, то саме в цей момент починають проявлятися психосоматичні розлади, пов'язані зі шлунково-кишковим трактом, серцем тощо, і невротичні реакції – фобії, нав'язливі дії, депресія тощо.